СКАДОВСЬКИЙ
СЕРГІЙ БАЛТАЗАРОВИЧ
(02.03.1863 — 15.06.1918)
СЕРГІЙ БАЛТАЗАРОВИЧ
(02.03.1863 — 15.06.1918)
Засновник мiста Скадовська. Отримав агрономiчну освiту в Нiмеччинi. У 21 рiк успадкував батькове майно: 33 тис. десятин землi, 35 тис. тонкорунних овець, два табуни коней (близько 500 голiв) i велику кiлькiсть рогатої худоби. Маєток Зоринка, що належав тiтцi, спочатку перейменував в Олександрiвку на честь тестя, а пiсля утворення поштової контори — в Балтазарiвку, на честь батька, оскiльки в Росiї було багато Олександрiвок i постiйно плутали адреси.
У 1888 р. одружився у м. Москвi на Марiї Олександрiвнi Шлiппе. У сім’ї народилося читири сини — Олександр, Лев, Сергiй, Юрiй, а також доньки — Марія, Єлизавета та Ольга. Доля четвертої, Нiни, невiдома. Сини по досягненню 18 рокiв отримували по 500 десятин землі для власного господарювання. З дiтей пережили революцiйнi часи ХХ ст. лише Сергiй i Олександр.
У 1886 р. визначений на службу почесним членом “Херсонського губернського піклування дитячих притулків”, з 1889 по 1895 рр. був почесним мировим суддею по Днiпровському повiту Таврiйської губернiї. С.Б. Скадовський з 1887 р. обирався предводителем дворянства Днiпровського повiту Таврiйської губернiї, переобраний на цю посаду в 1890 р. та 1893 р. У цьому ж році починає будувати пристань i нове містечко. Був С.Б. Скадовський значним благодійником того часу, в 1899 р. вiн передав 5000 пудів проса незаможникам Днiпровського повiту.
З 1897 р. — предводитель дворянства Таврiйської губернiї, переобирався в 1900 р. та 1903 р. Камергер Двору Його Імператорської Величності (1902 р.). Дiйсний статський радник (1904). Голова повітових (1887-1897 рр.), а потiм, у 1897-1906 рр., губернських Земських Зборів (аналог сучасного голови обласної ради). В 1904 р. у Харбіні та 1915 р. на Зхідному фронті Скадовський займався організацією польових шпиталів Червоного Хреста. Повага до С.Б. Скадовського була великою, коли в 1906 р., в Олешках, обирали виборщиків для виборів до Державної думи, то з 68 голосуючих за Скадовського проголосували найбільше — 53 (15 проти). Він отримав перше місце у рейтингу.
У 1906 р. обраний у Державну Раду, котра була верхньою палатою тодішнього російського парламенту. Пiд час роботи в Раді брав участь у ряді закордонних візитів російських парламентарів. У 1912 р. вибув зi складу Державної Ради. З 1913 р. i до 1917 р. був обраний гласним (депутатом) земських зборів Днiпровського повiту i був одним з чотирьох гласних Таврiйської губернiї вiд Днiпровського повiту. Був також почесним мировим суддею Сiмферопольського повiту, попечителем Сiмферопольського реального училища та дитячого будинку Таранова — Бєлозерова.
Завжди допомагала чоловiку Марiя Олександрiвна Скадовська. Пiд час першої свiтової вiйни вона обладнала в мiстечку за власний кошт лазарет на 39 мiсць для поранених. Добровiльно пiшла сестрою милосердя Червоного Хреста на захiдний фронт пiд Львовом, за цю роботу була нагороджена медаллю “За хоробрiсть” i Георгiївською стрiчкою. Перебування на фронті підірвало її здоров’я i восени 1917 р., в Херсоні, вона померла.
С.Б.Скадовський мав ордени Св. Станiслава 1-го, 2-го i 3-го ступенiв, Св. Володимира 3-го i 4-го ступенiв та Турецький орден “Османiя” 2-го ступеня. Крiм того, срiбну медаль на пам’ять коронування (1896) для носiння на Андрiївськiй стрiчцi, Романiвський знак 2-го ступеня та срiбну медаль на пам’ять про Олександра ІІІ на Олександрiйськiй стрiчцi. Останнiй свiй орден вiд імператора Миколи ІІ — орден Св. Ганни першого ступеня з зiркою — Сергій Балтазарович отримав 1 січня 1917 р.
Сергій Балтазарович Скадовський помер на 56 роцi життя вiд паралічу серця у Скадовську. Похований у Свято-Сергiївськiй церквi поряд з дружиною, але в 30-тi роки здійснено їх перепоховання на міському кладовищі. До сторіччя Скадовська у місті відкрито пам’ятник С.Б.Скадовському. Його іменем в 2000 р. названо українське торгове судно “Сергій Скадовський”. З 1999 р. — Почесний громадянин мiста Скадовська (посмертно).
У 1888 р. одружився у м. Москвi на Марiї Олександрiвнi Шлiппе. У сім’ї народилося читири сини — Олександр, Лев, Сергiй, Юрiй, а також доньки — Марія, Єлизавета та Ольга. Доля четвертої, Нiни, невiдома. Сини по досягненню 18 рокiв отримували по 500 десятин землі для власного господарювання. З дiтей пережили революцiйнi часи ХХ ст. лише Сергiй i Олександр.
У 1886 р. визначений на службу почесним членом “Херсонського губернського піклування дитячих притулків”, з 1889 по 1895 рр. був почесним мировим суддею по Днiпровському повiту Таврiйської губернiї. С.Б. Скадовський з 1887 р. обирався предводителем дворянства Днiпровського повiту Таврiйської губернiї, переобраний на цю посаду в 1890 р. та 1893 р. У цьому ж році починає будувати пристань i нове містечко. Був С.Б. Скадовський значним благодійником того часу, в 1899 р. вiн передав 5000 пудів проса незаможникам Днiпровського повiту.
З 1897 р. — предводитель дворянства Таврiйської губернiї, переобирався в 1900 р. та 1903 р. Камергер Двору Його Імператорської Величності (1902 р.). Дiйсний статський радник (1904). Голова повітових (1887-1897 рр.), а потiм, у 1897-1906 рр., губернських Земських Зборів (аналог сучасного голови обласної ради). В 1904 р. у Харбіні та 1915 р. на Зхідному фронті Скадовський займався організацією польових шпиталів Червоного Хреста. Повага до С.Б. Скадовського була великою, коли в 1906 р., в Олешках, обирали виборщиків для виборів до Державної думи, то з 68 голосуючих за Скадовського проголосували найбільше — 53 (15 проти). Він отримав перше місце у рейтингу.
У 1906 р. обраний у Державну Раду, котра була верхньою палатою тодішнього російського парламенту. Пiд час роботи в Раді брав участь у ряді закордонних візитів російських парламентарів. У 1912 р. вибув зi складу Державної Ради. З 1913 р. i до 1917 р. був обраний гласним (депутатом) земських зборів Днiпровського повiту i був одним з чотирьох гласних Таврiйської губернiї вiд Днiпровського повiту. Був також почесним мировим суддею Сiмферопольського повiту, попечителем Сiмферопольського реального училища та дитячого будинку Таранова — Бєлозерова.
Завжди допомагала чоловiку Марiя Олександрiвна Скадовська. Пiд час першої свiтової вiйни вона обладнала в мiстечку за власний кошт лазарет на 39 мiсць для поранених. Добровiльно пiшла сестрою милосердя Червоного Хреста на захiдний фронт пiд Львовом, за цю роботу була нагороджена медаллю “За хоробрiсть” i Георгiївською стрiчкою. Перебування на фронті підірвало її здоров’я i восени 1917 р., в Херсоні, вона померла.
С.Б.Скадовський мав ордени Св. Станiслава 1-го, 2-го i 3-го ступенiв, Св. Володимира 3-го i 4-го ступенiв та Турецький орден “Османiя” 2-го ступеня. Крiм того, срiбну медаль на пам’ять коронування (1896) для носiння на Андрiївськiй стрiчцi, Романiвський знак 2-го ступеня та срiбну медаль на пам’ять про Олександра ІІІ на Олександрiйськiй стрiчцi. Останнiй свiй орден вiд імператора Миколи ІІ — орден Св. Ганни першого ступеня з зiркою — Сергій Балтазарович отримав 1 січня 1917 р.
Сергій Балтазарович Скадовський помер на 56 роцi життя вiд паралічу серця у Скадовську. Похований у Свято-Сергiївськiй церквi поряд з дружиною, але в 30-тi роки здійснено їх перепоховання на міському кладовищі. До сторіччя Скадовська у місті відкрито пам’ятник С.Б.Скадовському. Його іменем в 2000 р. названо українське торгове судно “Сергій Скадовський”. З 1999 р. — Почесний громадянин мiста Скадовська (посмертно).
СКАДОВСЬКИЙ
СЕРГІЙ БАЛТАЗАРОВИЧ
прижиттєвий портрет засновника міста – Сергія Балтазаровича Скадовського.
СЕРГІЙ БАЛТАЗАРОВИЧ
прижиттєвий портрет засновника міста – Сергія Балтазаровича Скадовського.
Туристичний Інформаційний Центр Скадовськ
75700, Херсонська обл., Скадовський район, місто Скадовськ,
ВУЛИЦЯ МАРІЇНСЬКА, будинок 69
Телефон: +380553752442
Пошта: tic-skadovsk@ukr.net
